Трансмуральний інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда являє собою одну з форм ішемічної хвороби. Він характеризується порушенням кровопостачання, гіпоксією і руйнуванням тканин серця. У результаті відбувається некроз м’язових волокон, заміщення їх грануляційною тканиною, освіта рубця. Трансмуральний інфаркт міокарда (проникаючий) відрізняється від інших форм поразкою всіх оболонок серця: епікарда, ендокарда і міокарда.

Причини захворювання

У 98% випадків розвиток хвороби викликає атеросклероз вінцевих артерій, який частіше зустрічається у чоловіків у віці 42-60 років. На поверхні атероми утворюються тромби, здатні значно зменшити просвіт судини або викликати його повну обструкцію.

До факторів ризику патології належить:

      стенокардія;
    гіпертонічна хвороба;
    цукровий діабет;
    ожиріння;
    стресові ситуації;
    алкогольна і нікотинова залежність.

Розвитку некротичного вогнища в міокарді сприяє спазм вінцевих артерій і збільшення в’язкості крові. Найбільш часто уражаються тканини лівого шлуночка серця.

Клінічні прояви

Приступ починається з інтенсивних болів стискає характеру за грудиною, які поширюються в ліву лопатку, ключицю, плече, нижню половину обличчя. Больовий синдром характеризується хвилеподібним перебігом і може триматися від 1-2 годин до декількох днів. Його вираженість залежить від розміру області некрозу. При цьому повторний прийом нітрогліцерину виявляється неефективним. У гострий період з’являється лихоманка, пов’язана з розпадом м’язової тканини.

Хворі відчувають почуття неспокою і страху смерті. Покрови шкіри бліді, холодні, з проявами ціанозу в області кінчиків пальців і носогубного трикутника. Артеріальний тиск на початкових етапах підвищено, потім поступово знижується до критично низьких цифр. Відзначаються порушення ритму: тахікардія, миготлива аритмія, внутрішньошлуночкових блокади.

До ускладнень інфаркту міокарда належить:

      гостра аневризма;
    кардіогенний шок;
    фібриляція шлуночків;
    тромбоемболія легеневої артерії;
    серцева астма;
    тампонада серця і розрив лівого шлуночка;
    постінфарктний синдром.

& nbsp;

Важливою діагностичною ознакою вважається негативний зубець Т і формування зубця Q на ЕКГ, підвищення активності в крові ферментів розпаду тканин (креатинфосфокінази, лактатдегідрогенази) і поява міоглобіну.

Лікувальна тактика

& nbsp;

Терапевтична допомога повинна проводитися в терміновому порядку при перших ознаках захворювання в умовах кардіореанімації. Хворим наказують фізичний і психічний спокій, серцеву дієту з обмеженням калорійності їжі і солі.

Медикаментозне лікування включає:

      знеболювання – наркотичні анальгетики в поєднання з нейролептиками;
    усунення порушення ритму – адреноблокатори;
    поліпшення прохідності коронарних артерій – спазмолітики, тромболітики;
    зниження поглинання міокардом кисню – препарати нітрогліцерину.

У перші години нападу рекомендують відновлення кровотоку в місці патології шляхом медикаментозного розчинення тромба або проведення коронарної ангіопластики. Це запобігає розвитку некрозу і значно покращує прогноз для відновлення здоров’я. Рубець остаточно формується протягом півроку після гострого періоду хвороби.

Проникаючий інфаркт міокарда відноситься до небезпечних для життя станів зі смертністю більше 25%. Для його запобігання необхідно проводити профілактику і лікування захворювань із групи ризику, відмовитися від згубних звичок, дотримуватися правильного харчування.

Джерело: serdec. ru.

Comments are closed.