Сповідь



Прокидаючись вранці знову в чужому ліжку,

Відразу до Бога піднімаю я очі.

І зрадницьки біжить по молодому тілу

Гірка, але мертва сльоза.

І не знаю, у кого просити пробачення,

Та й навряд чи я доб’юся його.

Є любов, а є моє потяг.

Те, що не турбує нікого.

Я йду на поводу своїх бажань,

Я як лялька мертва в руках.

Не зміряти нікому моїх страждань,

І тупий біль в моїх очах.

Мені жаліти себе не варто, не вміючи,

Та й ви не пошкодуєте мене.

Я божеволію , бажанням хворіючи,

Забуваючи гордість і себе.

Якщо б можна було, я б вбила

Думки, що спалюють розум мій.

Я себе, напевно, не любила,

Не шкодувала честі дорогою.

Вмираючи, вмираю без повернення,

Ні зворотного квитка в нікуди.

Може і зрозумію я все колись

І з очищеною душею піду туди.

Я змішала з брудом свої почуття,

Я вбила жіночність в собі.

Та й життя я прожила корисливо,

Життя даруючи і брехня даруючи тобі.

Життя йде – ми йдемо слідом,

Згадуючи минулі гріхи.

Я вкрию тіло своє пледом

І прочитаю минулі вірші.

І раптом згадаю дівчинку колишню

Ту, що зникала в темряві,

Ту її – кохану, рідну,

А тепер я плачу в порожнечі.

І нехай прочитана як книга

Життя моє і вся моя доля,

Тільки нікому зараз не видно,

Як намагається виправитися вона.

Я прошу у всіх у вас ради:

Допоможіть, виліковний душу мені.

Тільки на запитання моє немає відповіді.

Я вручаю життя свою тобі.

Що ж, бери і сміливо нею володарюй

І ліпи, що хочеш бачити ти.

Тільки пам’ятай, що в житті не даремно

Існують брудні мрії.

Ти прости і відпусти гріхи мені,

Дозволь піти за обрій.

І тоді зрозумієш, що значить час,

Те, що не приховує навіть парасолю.

Я постала перед тобою, Всевишній,

Розсуди і відпусти люблячи.

Я адже відчуваю себе на небі зайвою,

Не хочу засмучувати тебе.

Ти прости, що я не виправдала

Ті надії, думки і мрії,

Тільки от душею не збрехала,

Говорячи, що мій учитель – ТИ…

Елена ***



Комфорт, м’якість і затишок подарують якісні подушки з иванова за демократичними цінами. Подаруйте собі радість!


Comments are closed.